ІСТОРІЯ ЗАСНУВАННЯ СЕЛА ДАР’ЇВКА
В архівних фондах м. Херсона знаходиться інформація про
першого спадкоємця і власника Дар’ївки це – Федір Савелійович
Комстадіус.
Село Дар’ївка засноване 8 червня 1780 року Федором
Комстадіусом — нащадком відомого шведського роду,
родоначальником якого вважається васал короля Еріка VIII, який
заснував у 1096 році поселення Комстад.
Федір Савелійович Комстадіус народився в польському селі
Любовичі Радомського повіту в лютеранській родині, був родом зі
шведів і мав дворянське звання «з найдревнішого роду». Сім’я
Комстадіусів з часів правління Мечислава ( 968 р) володіла власним
древнім польським гербом – НАЛЕНЧ.
У 1791 році Федір Комстадіус служив при польському королі
Станіславі-Августі та отримав чин надвірного радника. Ще будучи в
Польші, познайомився з головними діячами масонського ложе ,
згодом отримав від них Грамоту відміченою 5772 роком. В той же час,
Федір Комстадіус познайомився з руськими офіцерами в Молдавії (1770-1774 рр) і вирішив перейти на службу до Росії. Він служив в
армії князя Потьомкіна і був зарахований до Михайла Леонтійовича
Фалеєва та займався постачанням продовольства для армії.
У 1792 році, після смерті Фалеєва, який не мав законних
спадкоємців, за його заповітом Федору Савелійовичу, як близькому
другові, перейшла «Інгульська дача» - земля з селом на правому
березі Інгульця біля його гирла він назвав її - Фалеївкою. З часом він
розбив тут прекрасні сади і місцеві жителі стали називати селище
Садовою Фалеївкою. На теперішній час воно називається Садово.
Федір Савелійович заснував у Фалеївці три фабрики: оцтову,
шовковичну та винокурню. Тут же був заснований фамільний
некрополь.
Згодом Федір Комстадіус купив сусідні землі навколо Фалеївки у
племінниці Фалеєва - Авдотьї Петрівни Родзякіної , яка 17 вересня
1793 року за 3000 рублів асигнаціям продала 4,500 десятин землі .
Отримавши у власність ці землі він заселив їх переселенцями з
Полтавської та Чернігівських губерній.
На викупленій території був заснований маєток Дар’ївка і
названий на честь дружини – Доротеї Дьорінг (Дар’ї). Зі своє
дружиною вони прожили щасливі роки і народили тринадцять дітей,
але вижило всього п’ятеро : Август, Карл, Антон, Єлєна, Короліна.
Всі діти Комстадіусів хрестилися та відспівувалися в Троїцькій церкві
с. Микільське. По духовному заповіту від 21 червня 1813 року Федір
Комстадіус своє майно розділив між своїми нащадками.
Августу віддав у спадок - Садово з Перевізкою (біля с. Микільське);
Карлу дісталося с. Дар’ївка( ще село колись називали Карлівкою);
Антону віддали с. Тінгінку (далі стали звати –Антонівкою) і ще
називали Широким.
Єлєні відійшла Ульянівка, а меншій доньці Кароліні с. Федорівка.
Молодший син Карл Федорович Комстадіус в молодих роках
служив в артилерії. Згодом одружився з Анною Львівною Альбрандт
(06.07.1799-23.06.1876), вона була донькою французького емігранта.
Похоронена в фамільному склепі в с. Дар’ївка . На жаль, у роки
Великої Вітчизняної війни її могила була повністю зруйнована.
З 1820 по1835 роки Карл був дворянським управляючим
Херсонського повіту.
У подружжя народилося п’ятеро дітей: Август, Марія, Єлизавета,
Осип і Анна. Із всіх дітей Карла Федоровича , два його сини Осип та
Август прославили свій рід геройською смертю при обороні м.
Севастополь. Осип Карлович мав чин штабс – капітана гвардійської
артилерії та був вбитий в Інкермані. Другий син , Август Карлович
родився в с. Дар’ївка, вчився в Херсонській губернській гімназії, по
закінченню якої вступив на морську службу в м. Миколаїв на фрегат
Адріанополь, потім був переведений в Кронштадт в перший учбовий
екіпаж під команду Курлова, звідти перейшов в 11 екіпаж, потім
потрапив на бриг Дурасова, пізніше був переведений на Чорне море
на корвет Андромаху, під командування Вінке, а потім
Верпаховського, згодом перейшов на корабель Уріїл. Август Карлович
мав чин лейтенанта 34 флотського екіпажу, в боях отримав ампутацію
лівої руки і помер у військовому госпіталі в м. Сімферополі 17
вересня 1855 році.
За архівними даними у 1859 році в селі проживало 371 чоловіка ,
із них 185 чоловіків і 186 жінок, а вже по даним «Списків
населених міст Херсонської губернії» ( за відомостями 1887 року),
населення Дар’ївки зменшилось до 202 чоловік.
